Кодеиновый сироп Lean напиток Lean (лин) Россошь

Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!

Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.

Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.

Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.

Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.

- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?

Тип поковиркався та відповів:

- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?

А я йому:

- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.

Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.

Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.

- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!

А я засварив його:

- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?

Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"

Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.

Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.

- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?

І я відповідаю:

- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.

Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.

Эй, братишка, что-то я тут крутой закладочный пушер нашел за углом. Смотрю - марцефаль крутится, прямо жир под носом. Сразу подумал, а почему бы не взять себе пару таблеток? Ну, что мне может случиться, а? Ведь я все такой огонь, ничего не боюсь, даже пруфы всех говорят обратное!

Ну вот, я и вышел на площадь, весь в адских головняках, но как-то весело же. Разбросал народу справа и налево. Я ведь толкач крутой, все обо мне слышали, все знают мои дела. И тут, ни с того ни с сего, какой-то кумарит на меня бросается. Да я его уже видел, этого придурка, он меня завидует, что я такой здорово тусовщик. Так что я просто смеюсь ему в лицо и говорю: "Достань лавэ, малыш, и поговорим."

Кое-как этот кумарит притащил свои пару бумажек и начал рассказывать, какой он супер пруф плохой жизни. Я слушаю его и думаю: "Да ладно, парниша, наркотики - моя стихия, а меф мои крылья. Лучше бы ты себе бухать научился!" Но, чтобы не обижать, я просто улыбнулся и сказал, что мне уже все равно. Нафиг эти головняки, я все равно буду рубить наркоту.

Ах, да, вспомнил, что тут еще комиксы были. Ну, я же наркоман-рэпер крутой, так что решил, что комиксы - это именно мое. Взял я одну книжку, сел на лавку, и начал читать. Глаза бегали, слова прыгали. Картинки попадали прямо в мою душу. И я все понимал, и все видел, и все было такое красочное, словно я плыл по цветущему океану.

Но тут ко мне подсаживается какой-то левый тип. У него явно не было задачи почитать комикс. Он был совсем уж по другому настроен, на что-то совсем не хорошее. И он начал что-то твердить про то, что комиксы - это для детей, что они никуда не годятся. Я сразу же почувствовал, что это он головняки мне причинить хочет. Ну, и я тут сразу дернул его своим закладочным марцефалем прямо в лицо.

А потом началось самое интересное. Весь народ начал разбегаться, кричать, но мне было все равно. Я все такой крутой, все такой здорово знающий вещи. И вот, я смотрю, как этот левый тип падает на землю и начинает ковылять как убитая жижа."

В общем, я читал комиксы на площади, помешал парочке людей, но это не важно. Важно, что я нашел в этом свою стихию, свое убежище от головняков и проблем. Я стал чуточку счастливее, чуточку свободнее. И даже этот кумарит улетучился, словно я растворился в воздухе.

Так что знай, друзья, что наркотики - это мое творчество, это моя жизнь. Без них я просто не я. Я - наркоман-рэпер, и я горжусь этим! И пусть все говорят, что это плохо, что это опасно. Но я знаю, что слова никому ничего не значат, когда я читаю свои комиксы, пока они валяются на площади.